Булінг у школі: що робити батькам молодшокласника і чому «самі розберуться» не працює

Булінг у школі: що робити, якщо цькують дитину 7–9 років, а вчителька каже «діти є діти, самі розберуться»? Діяти одразу і письмово. У початковій школі діти ще не мають навичок, щоб самостійно зупинити систематичне приниження, а дорослі, які чекають, фактично залишають дитину наодинці з проблемою. Дослідження показують: цькування в молодших класах — не рідкість і не «дрібниця», воно позначається і на самопочутті, і на навчанні. Розбираємо, як розпізнати булінг, чим він відрізняється від звичайної сварки і який порядок дій передбачає закон.

Чи буває булінг у початковій школі?

Буває, і частіше, ніж хочеться думати. Найбільше українське дослідження цієї теми провів Український центр оцінювання якості освіти у 2018 році.

У ньому взяли участь близько 9 тисяч четвертокласників. Автори дійшли висновку, що булінг — системна проблема, яка стосується всього колективу: від тих, хто ображає, до пасивних спостерігачів. За оглядом результатів на «Освітній платформі», близько 30% дітей чули образливі слова на свою адресу кілька разів на тиждень, а виключення з ігор і групових занять траплялося навіть частіше за словесні образи.

Найважливіше для батьків: чим частіше дитину ображали, тим гірше вона виконувала тест з читання. Цькування — це не лише про емоції, а й про навчання.

Ширші дані стосуються старших дітей. За дослідженням ЮНІСЕФ, на яке посилається Освіта.ua, 67% дітей 11–17 років стикалися з булінгом, а 44% свідків нічого не робили, бо боялися за себе.

Чим булінг відрізняється від звичайного конфлікту?

Головні відмінності — повторюваність, спрямованість на одну дитину і нерівність сил. Сварка через м'яч — конфлікт. Щоденне «з тобою ніхто не гратиме» — булінг.

Конфлікт	Булінг
Разовий або епізодичний	Повторюється систематично
Сторони приблизно рівні	Одна сторона сильніша або їх більше
Обидві сторони відстоюють своє	Одна дитина не може захиститися
Після нього діти мирляться	Приниження триває і посилюється

Закон визначає булінг як дії учасників освітнього процесу, що полягають у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві, зокрема з використанням засобів електронних комунікацій. Тобто до булінгу належать і зіпсовані речі, і систематичне ігнорування, і образливі повідомлення.

Чому «самі розберуться» не працює?

Тому що в молодшому віці діти не мають ні сил, ні навичок, щоб зупинити групу або сильнішого однолітка. А мовчання дорослих вони читають як дозвіл.

Аргументи тих, хто радить не втручатися, варто почути:

• діти мають вчитися вирішувати конфлікти самостійно;
• втручання дорослих може зробити дитину «ябедою» в очах класу;
• не кожна сварка — булінг, і гіперопіка теж шкодить.

Усе це справедливо — для конфліктів. Але для булінгу ці аргументи не працюють:

• Нерівність сил не зникає сама. Дитина, яку цькує група, не може «розібратися» — вона може лише терпіти.
• Свідки бояться. Якщо 44% старших дітей-свідків мовчать через страх, то від молодших годі чекати захисту однокласника.
• Наслідки накопичуються. Дані УЦОЯО показують, що часте цькування пов'язане з гіршими результатами в навчанні.
• Ролі закріплюються. Діти, які в 2 класі навчилися, що цькувати безкарно, переносять цю модель далі.

Порада: розрізняйте «не втручатися» і «не вирішувати за дитину». Ви можете навчити дитину, що сказати і до кого звернутися, але відповідальність за безпеку в класі несуть дорослі.

Як зрозуміти, що дитину цькують?

Молодші діти рідко прямо кажуть «мене булять». Частіше сигнали з'являються в поведінці.

На що звернути увагу:

• дитина не хоче йти до школи і шукає приводи залишитися вдома;
• речі регулярно «губляться» або повертаються зіпсованими;
• вона перестала згадувати друзів чи розповідати про перерви;
• її не запрошують на дні народження, а в класі вона «завжди сама»;
• з'явилися різкі зміни настрою після школи;
• погіршилися оцінки без зрозумілої причини.

Жоден із цих сигналів окремо не доводить булінг. Але кілька разом — привід для спокійної розмови. Питайте не «тебе ображають?», а «з ким ти сьогодні грався на перерві?» чи «що було найнеприємнішим за тиждень?».

Що робити батькам: покроковий план

Діяти послідовно і фіксувати все письмово. Емоційний дзвінок батькам кривдника чи розбір у батьківському чаті зазвичай лише погіршують ситуацію.

1. Вислухайте дитину. Без паніки, без «а ти що зробив?», без обіцянок «я їм покажу». Скажіть, що вона правильно зробила, що розповіла.

2. Запишіть факти. Дати, що сталося, хто був поруч, скриншоти, якщо це повідомлення.

3. Поговоріть з класним керівником. Часто цього достатньо, якщо вчитель уважний і готовий діяти.

4. Подайте письмову заяву директору. Якщо ситуація триває, письмова заява запускає офіційну процедуру. За наказом МОН № 1646 від 28.12.2019:

• директор має скликати комісію протягом 3 робочих днів;
• комісія розглядає випадок протягом 10 робочих днів;
• до неї входять щонайменше 5 осіб, зокрема педагоги і, за наявності, психолог;
• за результатами ухвалюють рекомендації і заходи виховного впливу.

Служба освітнього омбудсмена радить звертатися саме письмово: так легше забезпечити об'єктивний розгляд.

5. Знайте про відповідальність. Стаття 173-4 КУпАП передбачає штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за повторний чи груповий булінг — більше. Якщо кривдникам 14–16 років, штраф сплачують батьки. Керівник закладу, який не повідомив поліцію про випадок булінгу, теж несе відповідальність. Для кібербулінгу корисно знати роз'яснення кіберполіції.

Що може зробити школа?

Найефективніша робота — профілактика: правила класу, увага до перерв і дорослі, які бачать кожну дитину. На екскурсії варто запитати:

• Чи є в школі затверджений порядок реагування на булінг і де його можна прочитати?
• Хто з дорослих присутній на перервах і в роздягальнях?
• Як учителі працюють з класом, якщо помітили, що когось ізолюють?
• Чи є психолог, до якого дитина може звернутися сама?

У невеликому класі дорослим легше помітити, що дитина залишається на перервах сама, — про це ми писали в статті 10 учнів у класі замість 30: що реально змінюється для дитини. Загальні питання безпеки в закладі розбираємо в матеріалі Безпека в школі під час тривоги і на сторінці безпека. Про організацію навчання і перерв — на сторінці школи.

Висновок для батьків

Булінг у початковій школі — реальна і поширена проблема, а не «дитячі сварки». Діти 6–10 років не можуть самостійно зупинити систематичне цькування, тому «самі розберуться» на практиці означає «залишимо дитину саму». Дійте спокійно, але послідовно: вислухати, зафіксувати факти, говорити з учителем, а якщо не допомагає — подавати письмову заяву і вимагати роботи комісії. Паралельно підтримуйте дитину вдома: допоможіть знайти друзів поза класом, заняття, де вона почувається впевнено, і нагадуйте, що в тому, що сталося, немає її провини. І пам'ятайте, що мета — не покарати іншу дитину, а повернути безпеку в клас для всіх.

А що думаєте ви?

Чи стикалася ваша дитина з цькуванням у молодших класах, і як реагувала школа? Що, на вашу думку, найбільше допомагає — розмова з батьками кривдника, робота вчителя з класом чи офіційна процедура? Поділіться досвідом: він може допомогти іншим родинам.

Часті запитання

Що робити батькам, якщо дитину цькують у школі?

Вислухайте дитину без осуду, запишіть факти з датами, поговоріть з класним керівником, а якщо ситуація не змінюється — подайте письмову заяву директору. За наказом МОН № 1646 директор має скликати комісію протягом 3 робочих днів, а комісія — розглянути випадок за 10 робочих днів.

Чи буває булінг у початковій школі?

Так. Дослідження УЦОЯО 2018 року серед приблизно 9 тисяч четвертокласників показало, що цькування в початковій школі — системне явище, а діти, яких частіше ображали, гірше виконували тест з читання.

Чим булінг відрізняється від звичайного конфлікту?

Конфлікт — це сутичка рівних, після якої діти мирляться. Булінг — це повторювані дії, спрямовані на одну дитину, з нерівністю сил: її систематично ображають, ігнорують, псують речі чи принижують, а вона не може себе захистити.

Яка відповідальність за булінг в Україні?

Стаття 173-4 КУпАП передбачає штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи, за повторні чи групові дії — більше. Якщо булінг вчинили діти 14–16 років, штраф накладають на батьків. Керівник закладу також відповідає за неповідомлення поліції.