Компетентнісний підхід у школі провалився, а зубріння повертається? Розбираємо дані

Компетентнісний підхід у школі — головна ідея реформи НУШ — сьогодні під вогнем критики. Дедалі частіше звучить: діти не знають таблиці множення, не пишуть грамотно, а замість знань отримують «презентації і проєкти». Звідси висновок — треба повертатися до старого доброго зубріння. Чи справді компетентнісний підхід провалився? Якщо подивитися на дані, картина інша: українські учні загалом краще відтворюють знання, ніж застосовують їх. Тобто проблема не в тому, що школа «забагато вчила застосовувати», а в тому, що погано виходить і одне, і друге.

Що таке компетентнісний підхід і звідки суперечка?

Це ідея, що мета навчання — не тільки знати, а й уміти застосувати знання в новій ситуації. Вона лягла в основу Концепції «Нова українська школа», яку уряд схвалив у грудні 2016 року з горизонтом реалізації до 2029 року.

Концепція не скасовувала знань. Компетентність у ній — це поєднання знань, умінь, способів мислення і ставлень. Але на практиці слово «компетентності» часто сприймали як протиставлення «старій школі з її зубрінням». І саме тут почалася суперечка, яка триває досі.

Що кажуть критики?

Критики стверджують, що реформа знецінила базові знання і роль учителя. Найгучніший голос — доктор педагогічних наук, професор Ігор Лікарчук. У травні 2026 року він опублікував колонку з промовистою назвою «Компетентність без знань».

Його головні тези:

• компетентність без знань — це «гарна обгортка без цукерки»;
• таблицю множення, правила і запам'ятовування почали вважати «застарілими», а навчання — розвагою, а не працею;
• учителя перетворили на «фасилітатора» і послабили його роль інтелектуального лідера;
• реформу впроваджували поспіхом, з копіюванням іноземних практик і без критичного аналізу;
• профільна старша школа ризикує повторити ті самі помилки.

Багато батьків упізнають у цьому свій досвід: дитина в 4–5 класі рахує повільно, плутається в правилах і «не любить читати». Тому ці аргументи варто сприймати серйозно, а не відмахуватися.

Що насправді показують дані?

Дані показують протилежну проблему: застосування дається учням гірше, ніж відтворення. Якби школа «перевчила компетентностям», було б навпаки.

Початкова школа. У 2024 році загальнодержавний моніторинг охопив 10 904 четвертокласники з 407 закладів. Ці діти вчилися за НУШ з першого класу. За даними МОН, у математиці вони виконали:

• 74% завдань на знання;
• 59% завдань на застосування;
• 43% завдань на міркування.

Основна школа. У червні 2026 року Державна служба якості освіти представила дослідження знань учнів 6 і 8 класів з української мови і математики. Головний висновок експертів: учні краще відтворюють знання, ніж застосовують їх і міркують. У 8 класі помітне погіршення, особливо з математики, а «верхній сегмент» сильних учнів зменшується.

15-річні підлітки. PISA — міжнародне дослідження, яке перевіряє саме вміння застосовувати знання. У 2022 році 42% українських учнів не досягли базового рівня з математики, 41% — з читання. Відставання від середнього по країнах ОЕСР становило приблизно 2,5 року навчання в читанні і 1,5 року в математиці та природничих науках.

Важливий контекст: ці діти вчилися в умовах пандемії, а потім повномасштабної війни. Дослідження проводили не в усіх регіонах, і частина результатів пояснюється втратами навчального часу, а не методикою. Чесно буде сказати, що жодне з цих досліджень не дає простої відповіді «винна реформа» чи «винна війна».

То зубріння повертається чи ні?

Повертатися «до зубріння» як до самоцілі немає сенсу, але повернути повагу до міцних базових знань — потрібно. Ці речі часто плутають.

Аргументи на користь повернення до системного запам'ятовування:

• Без бази немає застосування. Неможливо розв'язати практичну задачу, якщо кожну дію множення доводиться рахувати на пальцях. Автоматизм звільняє увагу для мислення.
• Тренування — це не покарання. Регулярне повторення і вправи — нормальна частина навчання в будь-якій успішній системі.
• Учитель має право бути авторитетом. Пояснення від експерта часто ефективніше, ніж самостійний пошук «з нуля».

Аргументи проти простого повернення до старого:

• Стара школа теж не давала застосування. Дані про проблеми з міркуванням не з'явилися з реформою: вміння відтворювати без уміння застосовувати — давня слабкість.
• Світ змінився. Довідкову інформацію дитина знайде за секунди. Цінність має те, що з нею зробити: перевірити, порівняти, використати.
• Зубріння без розуміння швидко забувається. Факт, не пов'язаний з іншими знаннями, вивітрюється після контрольної.

Порада батькам: не протиставляйте «знати» і «вміти». Запитання «скільки буде 7 на 8?» і «скільки коштуватимуть 7 зошитів по 8 гривень?» — це не дві різні філософії, а два кроки одного навчання.

Що це означає для вибору школи?

Добра школа не обирає між знаннями і компетентностями — вона будує сходи від одного до іншого. На екскурсії чи співбесіді варто перевірити, як це влаштовано.

Що варто запитати:

• Як у школі тренують базові навички: таблицю множення, грамотність, швидкість читання?
• Чи є регулярні короткі перевірки без гаджетів?
• Як виглядають завдання на застосування: це справжні задачі чи «проєкт заради проєкту»?
• Чи вчать дитину пояснювати хід думки вголос і письмово?

Кожна школа шукає свій баланс. Ми, наприклад, поєднуємо державну програму з проєктним навчанням і STREAM у класах до 10 дітей, де вчитель бачить, як думає кожен учень, — детальніше про це на сторінці наш підхід і в описі основної школи. Але незалежно від закладу ставте питання, які показують реальну практику, а не гасла.

Якщо вам цікава історія і логіка реформи, почніть зі статті НУШ простими словами. Про підсумки восьми років НУШ ми пишемо в матеріалі НУШ через вісім років: що вийшло, а що ні. А про те, що з іноземного досвіду реально працює, — у статті Фінська система освіти: що з неї реально працює в українській школі.

Що можуть зробити батьки вдома?

Батькам не треба обирати табір «за зубріння» чи «за компетентності» — достатньо підтримувати обидві сторони навчання в побуті.

• Короткі регулярні тренування. П'ять хвилин на таблицю множення чи словникові слова щодня дають більше, ніж година раз на тиждень.
• Задачі з життя. Порахувати решту в магазині, спланувати бюджет поїздки, порівняти ціни за кілограм — це і є застосування знань.
• Питання «чому?». Коли дитина дає відповідь, попросіть пояснити, як вона до неї дійшла. Так тренується міркування — саме те, що в моніторингах виходить найгірше.
• Читання вголос і обговорення. Розуміння тексту — основа майже всіх предметів, і саме читання найбільше постраждало за роки кризи.

Висновок: хибна суперечка

Суперечка «зубріння проти компетентностей» — значною мірою хибна. Дані українських моніторингів і PISA показують: наші учні загалом краще відтворюють, ніж застосовують. Це аргумент не за відмову від компетентнісного підходу, а за його чесне виконання — з міцною базою знань, тренуванням і вчителем, який не лише «фасилітує», а й навчає. Критика Лікарчука корисна саме тим, що нагадує: без знань компетентностей не буває. Але повернення до механічного заучування цієї проблеми теж не розв'яже.

А що думаєте ви?

Як ви бачите навчання своєї дитини: їй бракує знань, умінь застосовувати чи і того, і іншого? Чи помічаєте різницю між тим, як вчили вас, і як вчать її? Поділіться думкою — ця дискусія потрібна і батькам, і вчителям.

Часті запитання

Що таке компетентнісний підхід простими словами?

Це підхід, за якого мета навчання — не лише знати факти, а вміти застосувати їх у новій ситуації: розв'язати практичну задачу, аргументувати думку, працювати з інформацією. Він закладений у Концепцію Нової української школи, схвалену в грудні 2016 року.

Чи правда, що в НУШ діти перестали вчити таблицю множення і правила?

Ні, державні стандарти і програми передбачають і знання, і їх застосування. Проблема, на яку вказують критики, в іншому: як саме це реалізується на уроках і чи достатньо часу приділяють закріпленню базових навичок.

Що показують дані про знання і вміння українських учнів?

Моніторинг четвертокласників 2024 року показав, що завдання на знання з математики діти виконали на 74%, на застосування — на 59%, на міркування — на 43%. ДСЯО у 2026 році також зафіксувала, що відтворення знань дається учням краще, ніж застосування.

Як батькам зрозуміти, чи школа дає і знання, і вміння?

Попросіть показати приклади завдань і контрольних робіт: чи є там і базові вправи на автоматизм, і задачі на застосування. Поцікавтеся, як учитель перевіряє, що дитина пам'ятає ключові факти, і як вчить пояснювати хід думки.